Соціальна робота із людьми, що мають ризиковану сексуальну поведінку

Ризикована сексуальна поведінка – це одна з форм девіантної поведінки: діяльність, що не відповідає нормам, стереотипам, зразкам сексуальної поведінки, що встановилися в суспільстві та є спрямованоюна досягнення такої сексуальноїмети, яка пов'язана з ризикомнастання негативних медичних (СНІД, захворювання, що передаються статевим шляхом, небажана вагітність), психологічних (формування сексуальних відхилень), соціальних (проституція) та інших наслідків.Визначено поняття ризикованої сексуальної поведінки як суспільно значущої проблеми сучасного світу, окреслено головні шляхи організації соціальної роботи із особами групи «ризику» та означено, що соціальна робота сприяє вирішенню соціальних проблем сучасного суспільства; проведено ґрунтовне соціологічне дослідження розповсюдженості захворювань, що передаються статевим шляхом внаслідок ризикованої сексуальної поведінки та розглянуті технології соціальної роботи із клієнтами, які мають ризиковану сексуальну поведінку. Проаналізовано дослідження вітчизняних дослідників, які зауважують на тому, що ризикована сексуальна поведінка включає: ранній сексуальний дебют, низьку поінформованість про особливості статевого життя, незахищені статеві контакти, часту зміну сексуальних партнерів, поєднання сексуальної активності з вживанням алкоголю і наркотиків та ін. Негативними наслідками ризикованої сексуальної поведінки є поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД, ранні незаплановані вагітності, аборти. Крім того, люди, що мають ризиковану сексуальну поведінку можуть стати жертвами різних негативних дій сексуального характеру (згвалтування, розпусні дії), виявитися залученими до сексуальної експлуатації (проституція, порнобізнес). Практичне значення результатів дослідження: дослідження може слугувати матеріалом, що узагальнює попередній досвід організації соціальної роботи із особами, що мають ризиковану сексуальну поведінку; відправною точкою для нових досліджень у галузі соціальної роботи, а саме: використання соціальних технологій, форм, методів, засобів впливу на представників «груп ризику» з метою зниження рівня суспільної небезпеки розповсюдження інфекцій, що передається статевим шляхом, а також в якості лекційного матеріалу в закладах вищої та післядипломної освіти при викладанні курсу «соціальна робота»