Рецензування рукописів у журналі «Менеджмент і бізнес» є обов’язковою складовою редакційного процесу та проводиться з метою забезпечення належного наукового, методологічного, теоретичного й етичного рівня опублікованих матеріалів.

Основними завданнями рецензування є:

Редакційні рішення ґрунтуються виключно на науковій якості рукопису, його актуальності, оригінальності, достовірності, практичній цінності та відповідності профілю журналу. Походження авторів, їхня стать, вік, громадянство, етнічна належність, релігійні або політичні переконання, місце роботи, академічний статус чи фінансові можливості не можуть впливати на результати редакційного розгляду.

Журнал керується принципами редакційної незалежності, неупередженості, конфіденційності, підзвітності та прозорості, а також рекомендаціями Committee on Publication Ethics – COPE.

 

Журнал застосовує подвійне сліпе рецензування:

Перед передаванням рукопису рецензентам технічний редактор видаляє з його тексту, властивостей файлу та супровідних матеріалів відомості, які можуть безпосередньо ідентифікувати авторів.

Редакція вживає обґрунтованих заходів для збереження анонімності сторін, однак не може повністю гарантувати неможливість встановлення авторства за змістом рукопису, самоцитуваннями, попередніми публікаціями, препринтами, відкритими наборами даних або матеріалами конференцій.

Рецензент не повинен намагатися встановити особу автора. Якщо авторство стало відоме рецензентові та це може вплинути на його неупередженість, він зобов’язаний негайно повідомити редакцію і відмовитися від рецензування.

 

Усі рукописи, подані до журналу, проходять первинне редакційне оцінювання. Його проводить головний редактор, заступник головного редактора або призначений науковий редактор, який не має конфлікту інтересів щодо відповідного матеріалу.

Під час первинного розгляду перевіряються:

Перевірка текстових збігів є допоміжним інструментом і не підміняє редакційного аналізу. Рішення не приймається лише на підставі автоматично визначеного відсотка подібності.

Рукопис може бути відхилений без зовнішнього рецензування, якщо він очевидно не відповідає тематиці журналу, не має належного наукового рівня, суттєво порушує вимоги до оформлення або містить очевидні ознаки порушення публікаційної етики. Авторові повідомляються основні причини такого рішення.

 

Рукопис, який успішно пройшов первинний розгляд, передається щонайменше двом зовнішнім незалежним рецензентам.

Рецензентами можуть бути українські та іноземні науковці, які:

Науковий редактор або член редакційної колегії може координувати процес рецензування, однак не замінює зовнішнього незалежного рецензента.

Рецензент не повинен працювати в тій самій установі, що й автор, перебувати з ним у відносинах безпосереднього підпорядкування, бути його науковим керівником, консультантом, здобувачем, близьким співробітником або учасником спільного проєкту.

Редакція також враховує нещодавнє співавторство або іншу тісну академічну співпрацю. Як правило, рецензент не призначається, якщо протягом останніх трьох років він мав спільні публікації, гранти, дослідницькі проєкти чи інші систематичні професійні зв’язки з автором.

Автори можуть запропонувати кандидатури потенційних рецензентів або зазначити осіб, яких вони просять не залучати до оцінювання. Такі пропозиції не є обов’язковими для редакції. Редакція самостійно перевіряє особу, кваліфікацію, публікаційну діяльність, афіліацію та незалежність кожного рецензента.

 

Під час подання рукопису всі автори повинні повідомити про фінансові та нефінансові інтереси, які можуть бути пов’язані з дослідженням, його результатами або їх інтерпретацією.

Автори зобов’язані зазначити:

Якщо конфлікту інтересів немає, у рукописі подається відповідна заява.

Неповідомлення про істотний конфлікт інтересів може стати підставою для призупинення розгляду, відхилення рукопису, повторного незалежного оцінювання, виправлення опублікованої статті або застосування інших заходів відповідно до тяжкості порушення.

 

Головний редактор, його заступник, науковий редактор, член редакційної колегії або запрошений редактор не може здійснювати первинне оцінювання, добирати рецензентів, отримувати доступ до їхніх висновків або брати участь в ухваленні рішення, якщо він:

У такому випадку редактор зобов’язаний заявити самовідвід. Рукопис передається заступникові головного редактора, іншому незалежному члену редакційної колегії або спеціально призначеному зовнішньому редакторові.

Подання матеріалу головним редактором, членом редакційної колегії, працівником видавця або особою, пов’язаною з журналом, не може супроводжуватися спрощеною процедурою чи привілейованим ставленням. Такий рукопис проходить повне незалежне зовнішнє рецензування, а зацікавлена особа не отримує доступу до відомостей про рецензентів і перебіг ухвалення рішення.

Для матеріалів спеціальних випусків застосовуються ті самі стандарти. Якщо запрошений редактор має конфлікт інтересів, відповідний рукопис передається редакторові, який не бере участі в підготовці спеціального випуску.

 

Отримавши запрошення, рецензент повинен оцінити не лише власну компетентність і можливість дотриматися встановленого строку, а й наявність потенційного конфлікту інтересів.

Рецензент зобов’язаний відмовитися від оцінювання або звернутися до редакції за роз’ясненням, якщо:

Якщо конфлікт інтересів було виявлено після початку рецензування, рецензент повинен припинити роботу та повідомити редакцію. Редакція вирішує, чи може вже підготовлений висновок використовуватися надалі.

Якщо прихований конфлікт рецензента виявлено до публікації, його рецензія, як правило, вилучається з редакційного розгляду, а рукопис передається іншому незалежному експертові.

Якщо прихований конфлікт виявлено після публікації, редакція оцінює, чи міг він істотно вплинути на рішення. За потреби організовується повторне незалежне оцінювання статті та публікується виправлення, редакційне повідомлення, заява про занепокоєння або інший належний матеріал.

Систематичне приховування конфліктів інтересів може бути підставою для припинення співпраці з рецензентом. У серйозних випадках редакція може звернутися до його установи відповідно до процедур COPE.

 

Рецензенти повинні:

Рецензент не має права самостійно залучати колег, аспірантів або інших осіб до підготовки висновку. Якщо участь іншого фахівця є необхідною, це попередньо погоджується з редакцією, а його ім’я та можливі конфлікти інтересів повідомляються редакторові.

 

Під час рецензування оцінюються:

 

За результатами оцінювання рецензент обирає одну з рекомендацій:

Рекомендація має супроводжуватися аргументованим письмовим висновком. Рішення про необхідність доопрацювання або відхилення не може обмежуватися загальними формулюваннями без пояснення наукових, методологічних чи етичних причин.

Рекомендація рецензента має дорадчий характер. Остаточне рішення приймає редактор, який відповідає за рукопис і не має щодо нього конфлікту інтересів.

 

Відмінність рекомендацій двох рецензентів не означає автоматичного прийняття або відхилення рукопису.

Якщо висновки суттєво суперечать один одному, редактор:

Рішення не приймається шляхом механічного підрахунку позитивних і негативних рекомендацій. Вирішальне значення мають доказовість зауважень, наукова якість рукопису та можливість усунення виявлених недоліків.

Якщо рецензія містить фактичні помилки, необґрунтовані вимоги, дискримінаційні судження, примусове самоцитування або ознаки упередженості, редакція може не враховувати її та призначити іншого експерта.

 

Авторам надсилаються анонімізовані висновки рецензентів та редакційні рекомендації.

Під час подання виправленої версії автори повинні додати окрему відповідь, у якій послідовно зазначити:

Рукопис після суттєвого доопрацювання, як правило, повторно передається тим самим рецензентам. Якщо вони недоступні, мають конфлікт інтересів або їхнє повторне залучення є недоцільним, редакція призначає інших незалежних експертів.

Надання виправленої версії не гарантує прийняття рукопису. Якщо суттєві недоліки не усунуто або внесені зміни створили нові проблеми, рукопис може бути повернутий на додаткове доопрацювання або відхилений.

 

Рукопис є конфіденційним документом. Рецензенти та редактори не повинні завантажувати його повний текст, неопубліковані дані, рисунки, таблиці або персональні відомості до загальнодоступних генеративних систем штучного інтелекту, якщо їхня політика конфіденційності не гарантує належного захисту матеріалів і таке використання не було дозволене редакцією.

Штучний інтелект не може замінювати професійне експертне судження рецензента або редактора. Особа, яка подає висновок чи ухвалює рішення, несе повну відповідальність за його точність, аргументованість, оригінальність та етичність.

Використання дозволеного редакцією інструменту штучного інтелекту для мовного редагування або технічної допомоги має бути повідомлене редакції. Передавання конфіденційного матеріалу третій стороні без дозволу розглядається як можливе порушення редакційної етики.

 

Остаточне рішення про прийняття або відхилення рукопису ухвалює головний редактор або інший уповноважений редактор, який не має конфлікту інтересів.

Під час ухвалення рішення враховуються:

Редактор може не погодитися з рекомендацією рецензента, однак таке рішення повинно мати аргументоване наукове або етичне обґрунтування та бути зафіксоване у внутрішній редакційній документації.

Фінансування журналу, сплата або несплата авторського внеску, рекламні, інституційні, комерційні чи особисті інтереси не можуть впливати на редакційне рішення.

 

Рекомендований строк підготовки однієї рецензії становить до двох тижнів із моменту прийняття рецензентом запрошення.

Загальний строк експертного оцінювання зазвичай становить від двох до чотирьох тижнів. Середній строк до першого редакційного рішення становить від чотирьох до восьми тижнів.

Зазначені строки є орієнтовними та можуть змінюватися залежно від складності рукопису, доступності відповідних фахівців, необхідності додаткового рецензування або перевірки етичних питань.

У разі суттєвої затримки редакція повідомляє автора про її причини. Автор має право відкликати рукопис, якщо редакційне рішення ще не було прийняте.

 

Редакція зберігає рецензії, декларації про конфлікти інтересів, редакційні рішення та пов’язане листування не менше трьох років після публікації статті або прийняття остаточного рішення щодо відхиленого рукопису.

Доступ до таких матеріалів мають лише уповноважені особи. Персональні дані рецензентів не передаються авторам або третім сторонам, крім випадків, передбачених законодавством, процедурою офіційного розслідування чи письмовою згодою самого рецензента.