Заощадження населення як джерело інвестиційних ресурсів

У статті досліджено економічну сутність заощаджень та обґрунтовано необхідність використання заощаджень населення в інвестуванні реального сектору економіки країни. Виступаючи основним джерелом інвестиційної діяльності, заощадження населення як складова інституційної структури суспільного виробництва займає важливе місце в інвестиційному розвитку економіки країни. Рівнем реалізації інвестиційної діяльності визначається успішне економічне зростання в країні. У зв’язку з цим виникає необхідність у вивченні економічної сутності заощаджень та пошуку можливих шляхів залучення їх в реальний сектор економіки країни. Проведено детальний аналіз становлення теорії заощаджень у світовому науковому просторі. Визначено вклад у розвиток теорії заощаджень таких науковців, як А. Сміт, Т. Мальтус, Дж. Мілль, Д. Робертсон, А. Маршалл, Дж.М. Кейнс, Р. Харрод, С. Кузнець, М. Фрідман. Розглянуто сутність двох основних моделей заощаджень – класичної та кейнсіанської. Доведено, що відповідно до класичної моделі обсяг заощаджень залежать від ціни грошових коштів на фінансових ринках, тобто від відсоткової ставки. Кейнсіанська модель доводить, що обсяг заощаджень населення залежить від розміру доходів домогосподарства. Висвітлено досвід обстеження домогосподарств Німеччини, Італії та Словаччини щодо визначення механізму формування заощаджень населення, за результатами яких встановлено високий прямий вплив факторів невизначеності будь-якої природи (економічна, безпекова тощо) на зростання обсягів заощаджень домогосподарств як певного інструменту страхування населення. Виявлено, що заощадження населення є сумою коштів, які не використовуються на поточне споживання, а спрямовується для задоволення потреб у майбутньому та можуть бути відображені в умовних трьох сферах: заощадження в економіці; заощадження на майбутні потреби; заощадження у вигляді нагромадження активів. Встановлено, що чим більший інтерес має населення до заощадження коштів, тим більше інвестиційних ресурсів може бути вкладено в реальний сектор економіки. Доведено доцільність подальшого диференційованого розвитку фінансового ринку країни, що дозволить перетворювати заощадження населення в інвестиції та спрямовувати ці ресурси на відновлення економіки країни