Шляхи вдосконалення українського ринку державних цінних паперів

Зазначено, що у кожній із країн світової спільноти склалися специфічні форми організаціїгосподарського життя, в яких знайшли прояв як загальнізакономірності відповідного типу економіки (планової, ринкової, перехідної та ін.), так і особливості їхньої конкретно-історичної реалізації. Принципова єдність у розвитку економіки тієї чи іншої типу ґрунтується на властивих їй формах власності коштом виробництва, ролі держави у управлінні виробництвом і розподілом, на відповідних системах соціальних та економічних цінностей і орієнтації. Існуючі ж відмінності в конкретних формах і методах управління пов'язані зі специфікою економічного розвитку країн, із співвідношенням екстенсивних та інтенсивних факторів зростання, складністю та динамічністю економіки, підготовленістю кадрів, сформованими традиціями господарювання, ступенем включення до міжнародного поділу праці та ін. Виділено ознаки емпіричного опису господарських систем: -система відносин власності (ступінь її одержавлення, форми суспільної власності, спосіб поєднання працівника іззасобами виробництва, роль та утримання приватної власності тощо); -ієрархічна структура економіки (роль та місце держави в управлінні економікою, характер взаємозв'язків між рівнями управління, організаційні форми управління тощо); -форми економічного та державного регулювання господарським процесом, рівень забезпечення його саморегуляції, ступінь господарської самостійності основної виробничої ланки. Запропонована емпірична методика порівняльного аналізу має дві сторони: змістовну та процедурну. У змістовному 11 «Підприємництво та управління розвитком соціально-економічних систем» № 1 / 2023 плані основне методологічне завдання - виділення з усього різноманіття багатогранності діяльності, які є типовими для даної історично конкретної господарської системи (це насамперед інституційні форми діяльності, основні господарсько-правові та економічні нормативи та норми, стереотипи економічної поведінки). Процедура порівняльного аналізу полягає у групуванні та узагальненні основних емпіричних даних, що відображають зміст порівнюваних господарських систем. В основі цієї процедури - типологізація господарських систем, сенс якої полягає у виділенні їх однотипних груп та розмежуванні на цій основі двох різновидів порівняльного аналізу: міжтипового та внутрішньотипового (тобто зіставлення об'єктів, відповідно різних або одного типу)