Менеджмент і бізнес
e-ISSN 3041-2420 | УДК 33
|
UK
Подати статтю →
← Том 4, № 1, 2026

Розвиток і стимулювання інноваційної активності персоналу компаній в умовах цифрової ери

Андрій Карпенко ORCID
Національний університет «Запорізька політехніка»
Наталя Карпенко ORCID
Національний університет «Запорізька політехніка»
Наталія Холявко

Анотація

Метою статті був аналіз сучасних підходів до визначення сутності інноваційної активності персоналу, розкриття її значення в умовах цифрових трансформацій, а також обґрунтування концепції розвитку інноваційної активності персоналу в умовах цифрової ери. У статті здійснено комплексний теоретичний аналіз інноваційної активності персоналу як ключового чинника забезпечення конкурентоспроможності сучасних організацій. Розглянуто еволюцію наукових підходів до трактування сутності інноваційної активності, її структурних компонентів і мотиваційних детермінант. Досліджено мультидимензійний характер інноваційної активності персоналу, підкреслюючи, що вона формується під впливом комплексного набору чинників, які охоплюють мотиваційно-психологічні, організаційно-управлінські, технологічні та соціокультурні аспекти. Важливим аспектом статті був розгляд ролі цифровізації в трансформації HR-процесів і управління інноваційною активністю. Водночас зазначено, що успішність цифрової трансформації залежить від цілісного підходу, який враховує організаційні особливості, готовність персоналу до змін, а також ефективне управління ризиками. Наголошено на необхідності комплексного управління інноваційною активністю, яке має базуватися на інтеграції різноманітних управлінських практик та інструментів. Для цього компаніям слід застосовувати різнопланові стимули (навчання, делегування повноважень, визнання досягнень), а також стандартизовані методи оцінювання інноваційної діяльності працівників. Було запропоновано розглядати інноваційну активність не як окремий процес, а як багатогранну систему, що включає взаємодію психологічних драйверів, організаційних практик, лідерства та системи винагород. Узагальнено досвід щодо управління інноваційною активністю в умовах цифрової трансформації. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення організаційноекономічного механізму стимулювання інноваційної поведінки працівників. Проаналізовано вплив цифровізації на стимулювання інноваційної активності персоналу компаній. Визначено ключові технологічні та організаційні інструменти цифровізації, які забезпечують ефективну мотивацію та підтримку інноваційної діяльності персоналу. Запропоновано інтеграцію цифрових інструментів у систему управління персоналом для розвитку та стимулювання інноваційної активності персоналу, формування інноваційної культури, підвищення конкурентоспроможності компаній у сучасних умовах

Ключові слова:
управління персоналом; мотивація праці; креативність; інноваційна організаційна культура; людський капітал; цифровізація

Використані джерела

  1. Adner, R. (2006). Match your innovation strategy to your innovation ecosystem. Retrieved from https://hbr.org.
  2. Agarwal, U.A., Datta, S., Blake-Beard, S., & Bhargava, S. (2012). Linking LMX, innovative work behaviour and turnover intentions: The mediating role of work engagement. Career Development International, 17(3), 208-230. doi: 10.1108/13620431211241063.
  3. Amabile, T.M. (1996). Creativity in context: Update to the social psychology of creativity. New York: Routledge. doi: 10.4324/9780429501234.
  4. Autio, E., Nambisan, S., Thomas, L.D.W., & Wright, M. (2017). Digital affordances, spatial affordances, and the genesis of entrepreneurial ecosystems. Strategic Entrepreneurship Journal, 12(1), 72-95. doi: 10.1002/sej.1266.
  5. Barney, J. (1991). Firm resources and sustained competitive advantage. Journal of Management, 17(1), 99-120. doi: 10.1177/014920639101700108.
  6. Bateman, T.S., & Crant, J.M. (1993). The proactive component of organizational behavior: A measure and correlates. Journal of Organizational Behavior, 14(2), 103-118. doi: 10.1002/job.4030140202.
  7. Budner, S. (1962). Intolerance of ambiguity as a personality variable. Journal of Personality, 30(1), 29-50. doi: 10.1111/j.1467-6494.1962.tb02303.x.
  8. Deci, E.L., & Ryan, R.M. (1985). Intrinsic motivation and self-determination in human behavior. New York: Springer. doi: 10.1007/978-1-4899-2271-7.
  9. Drucker, P.F. (1985). Innovation and entrepreneurship: Practice and principles. New York: Harper & Row.
  10. Edmondson, A.C. (1999). Psychological safety and learning behavior in work teams. Administrative Science Quarterly, 44(2), 350-383. doi: 10.2307/2666999.
  11. Edquist, C. (1997). Systems of innovation: Technologies, institutions and organizations. London: Routledge.
  12. Eisenberger, R., Huntington, R., Hutchison, S., & Sowa, D. (1986). Perceived organizational support. Journal of Applied Psychology, 71(3), 500-507. doi: 10.1037/0021-9010.71.3.500.
  13. Eurostat. (n.d.). R & D intensity. Retrieved from https://ec.europa.eu.
  14. Florida, R. (2002). The rise of the creative class. Ney York: Basic Books.
  15. Grant, R.M. (1996). Toward a knowledge-based theory of the firm. Strategic Management Journal, 17(2), 109-122. doi: 10.1002/smj.4250171110.
  16. Guha, S., Rabby, A.H., Chowdhury, S.R., & Julee, S.A. (2025). Enhancing employee innovation capabilities through high-involvement HRM: Mediating role of knowledge sharing and transformational leadership. Future Business Journal, 11, article number 59. doi: 10.1186/s43093-025-00482-1.
  17. Høyrup, S., Bonnafous-Boucher, M., Hasse, C., Lotz, M., & Møller, K. (Eds.). (2012). Employee-driven innovation. London: Palgrave Macmillan. doi: 10.1057/9781137014764.
  18. Janssen, O. (2000). Job demands, perceptions of effort – reward fairness and innovative work behaviour. Journal of Occupational and Organizational Psychology, 73(3), 287-302. doi: 10.1348/096317900167038.
  19. Jiménez-Jiménez, D., & Sanz-Valle, R. (2005). Innovation and human resource management fit: An empirical study. International Journal of Manpower, 26(4), 364-381. doi: 10.1108/01437720510609555.
  20. Kane, G.C., Palmer, D., Phillips, A.N., Kiron, D., & Buckley, N. (2015). Strategy, not technology, drives digital transformation. Retrieved from https://sloanreview.mit.edu.
  21. Karpenko, A.V. (2017). Formation of the innovation culture of society as a prerequisite for ensuring the commercialisation of innovations. In M.V. Hud’ & A.V. Karpenko (Eds.), Socio-economic aspects of innovative development of human resources: collective monograph (pp. 20-37). Zaporizhzhia: Prosvita.
  22. Karpenko, A.V. (2018). Development of intellectual assets of human potential: Theory and practice. Zaporizhzhia: FOP V.V. Mokshanov.
  23. Kesting, P., & Ulhøi, J.P. (2010). Employee‐driven innovation: Extending the license to foster innovation. Management Decision, 48(1), 65-84. doi: 10.1108/00251741011014463.
  24. Kharchenko, V. (2016). Innovative activity of an enterprise in the process of development. Skhid, 8(140). doi: 10.21847/1728-9343.2015.8(140).59656.
  25. Liu, D., Chen, X.-P., & Yao, X. (2011). From autonomy to creativity: A multilevel investigation of the mediating role of harmonious passion. Journal of Applied Psychology, 96(2), 294-309. doi: 10.1037/a0021294.
  26. Lundvall, B.Å. (1992). National systems of innovation: Towards a theory of innovation and interactive learning. London: Pinter Publishers.
  27. Meertens, R.M., & Lion, R. (2008). Measuring an individual’s tendency to take risks: The risk propensity scale. Journal of Applied Social Psychology, 38(6), 1506-1520. doi: 10.1111/j.1559-1816.2008.00357.x.
  28. Meyer, J.P., & Allen, N.J. (1991). A three-component conceptualization of organizational commitment. Human Resource Management Review, 1(1), 61-89. doi: 10.1016/1053-4822(91)90011-Z.
  29. Mumford, M.D., & Licuanan, B. (2004). Leading for innovation: Conclusions, issues, and directions. The Leadership Quarterly, 15(1), 163-171. doi: 10.1016/j.leaqua.2003.12.010.
  30. North, D.C. (1990). Institutions, institutional change and economic performance. Cambridge: Cambridge University Press. doi: 10.1017/CBO9780511808678.
  31. OECD. (2015). Frascati manual 2015: Guidelines for collecting and reporting data on research and experimental development. doi: 10.1787/9789264239012-en.
  32. OECD. (2018). Oslo manual 2018: Guidelines for collecting, reporting and using data on innovation (4th ed.). doi: 10.1787/9789264304604-en.
  33. OECD. (2023). Main science and technology indicators. Retrieved from https://www.oecd.org/sti/msti.htm.
  34. Popa, S., Soto-Acosta, P., & Martínez-Conesa, I. (2017). Antecedents, moderators, and outcomes of innovation climate and open innovation: An empirical study in SMEs. Technological Forecasting and Social Change, 118, 134-142. doi: 10.1016/j.techfore.2017.02.014.
  35. Ryan, R.M., & Deci, E.L. (2000). Self-determination theory and the facilitation of intrinsic motivation, social development, and well-being. American Psychologist, 55(1), 68-78. doi: 10.1037/0003-066X.55.1.68.
  36. Samuelson, S., Pennbrant, S., Svensson, A., & Nilsson, K. (2024). Standing together at the helm – how employees experience employee-driven innovation in primary care. BMC Health Services Research, 24, article number 655. doi: 10.1186/s12913-024-11090-0.
  37. Schuler, H., Thornton, G.C., Frintrup, A., & Mueller-Hanson, R. (2004). Achievement Motivation Inventory (AMI): Manual. Göttingen, Germany: Hogrefe.
  38. Schumpeter, J.A. (1934). The theory of economic development: An inquiry into profits, capital, credit, interest, and the business cycle. Cambridge: Harvard University Press.
  39. Scott, S.G., & Bruce, R.A. (1994). Determinants of innovative behavior: A path model of individual innovation in the workplace. Academy of Management Journal, 37(3), 580-607. doi: 10.5465/256701.
  40. Taylor, C. (2007). A secular age. Cambridge: Harvard University Press.
  41. Tierney, P., & Farmer, S.M. (2002). Creative self-efficacy: Its potential antecedents and relationship to creative performance. Academy of Management Journal, 45(6), 1137-1148. doi: 10.2307/3069429.
  42. Vaccario, G., Verginer, L., Garas, A., Tomasello, M.V., & Schweitzer F. (2022). Network embeddedness indicates the innovation potential of firms. arXiv. doi: 10.48550/arXiv.2205.07677.
  43. Verdier, G., Kersting, E., & Dabla-Norris, E. (2010). Firm productivity, innovation and financial development. IMF Working Papers, 49, article number A001. doi: 10.5089/9781451963250.001.A001.
  44. Wang, H., Chen, X., Wang, H., & Xie, M. (2022). Employee innovative behavior and workplace wellbeing: Leader support for innovation and coworker ostracism as mediators. Frontiers in Psychology, 13, article number 1014195. doi: 10.3389/fpsyg.2022.1014195.
  45. Wang, P., & Hou, Y. (2023). How does commitment affect employees’ innovative behavior? A time-lagged study. SAGE Open, 13(4). doi: 10.1177/21582440231216568.

ЦИТУВАТИ

Karpenko, A., Karpenko, N., & Kholiavko, N. (2026). Development and stimulation of innovative activity among company staff in the context of the digital era. Management and Business, 4(1), 70-82. https://doi.org/10.59214/mb/1.2026.70