Концептуальні засади розробки стратегії забезпечення соціальної безпеки в Україні

У статті визначено концептуальні засади розробки стратегії забезпечення соціальної безпеки в Україні. Зокрема, проведено аналіз сучасних дефініцій поняття «стратегія» та визначено авторське бачення стратегії забезпечення соціальної безпеки, охарактеризовано взаємозв’язки стратегії, тактики та політики у контексті необхідності формування стану захищеності соціальних інтересів населення. У ході дослідження було визначено важливі структурні компоненти розробки та впровадження стратегії, серед яких: наявність мети і завдань, визначення суб’єктів, об’єкту та предмету, висвітлення основоположних принципів стратегії, характеристика та оцінка зовнішніх і внутрішніх загроз соціальній безпеці (зокрема, за допомогою SWOT-аналізу), критерії та індикатори соціальної безпеки, пріоритетні напрями, заходи та механізми щодо забезпечення соціальної безпеки з урахуванням її багаторівневості. З метою характеристики зовнішніх та внутрішніх загроз соціальній безпеці, а також можливостей щодо її забезпечення, було визначено доцільність використання SWOT-аналізу. Запропоновано індикатори та критерії реалізації стратегії на прикладі сфери безпеки ринку праці. Важливою умовою розробки і впровадження стратегії має стати наявність декількох варіантів прогнозів розвитку подій та явищ. Враховуючи необхідність формування стану захищеності інтересів населення, визначено важливість розробки пріоритетів стратегії, які беруться до уваги при плануванні конкретних заходів, а також ресурсного забезпечення (нормативно-правового, фінансового, трудового, інформаційного, науково-методичного тощо) та інструментарію стратегії, що враховує сукупність законодавчих, організаційно-економічних, програмних, методичних та інших інструментів, що застосовуються в процесі реалізації запланованих напрямів щодо забезпечення соціальної безпеки. Всі наведені структурні елементи стратегії формують очікуваний результат від її імплементації, що у перспективі матиме своє вираження у зростанні рівня збалансованості розвитку соціальної сфери, нейтралізації ключових загроз, покращенні добробуту населення